ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФАСИЛІТАТИВНОЇ ВЗАЄМОДІЇ В ПРОЦЕСІ ОРГАНІЗАЦІЇ ДІАЛОГІВ НА УРОКАХ В СЕРЕДНІЙ ШКОЛІ

Анотація

Фасилітативна взаємодія характеризується специфічними психологічними, інтегративними та лінгвістичними особливостями. В статті було показано, що з психологічної точки зору діалогізація – це процес фасилітативної мовленнєвої взаємодії, який передбачає обмін репліками, які не виходять за межі монологічних висловлювань. Термін «діалог» розуміється як процес обміну репліками та його результат – текст, але текст не завжди є діалогічним за змістом.

Авторка статті зазначає, що діалог – це розмова двох або більше людей. Висловлювання є, як правило, короткими, часто це – досить фрагментарні репліки. Було висвітлено психологічні особливості діалогічного спілкування.

Діалог як продукт узгодженої мовленнєвої діяльності двох (трьох і більше) співрозмовників є цілісним текстом, який має всі основні характеристики однозначної єдності. Параметри усного діалогу можуть включати: посилання на ту чи іншу сферу усного спілкування; характер теми (одна тема, система тем, кілька різних тем); кількість учасників розмови, які беруть участь у побудові тексту (діалог, трилогія, полідіалог); функціональний стиль мовлення (розмовний, офіційний чи діловий тощо); ступінь готовності суб’єктів мовленнєвого акту до діалогічного спілкування (наявність думок та фактів, ступінь опанування теми); лінгвістичні характеристики (нормативна мова, склад словника, інтонаційне оформлення); ситуативність мовлення; глибина та деталізація комунікативного розвитку теми (або тем), які обговорюються під час мовленнєвого контакту.

У статті запропоновано психологічні особливості фасилітативної взаємодії. Зазначено, що на зміст та характер фасилітативної взаємодії впливають такі психологічні аспекти: 1) процес сприйняття мови та орієнтації співрозмовника в ситуації спілкування; 2) процеси формування змісту висловлювання; 3) процеси оформлення думок і сприйняття (та, разом з цим, розшифровка) репліки партнера у спілкуванні.

Спостереження за діалогами в реальних умовах комунікації свідчать про те, що будь-яке розуміння висловлювання постає результатом прямого контакту між людьми, створюючи мовленнєві моделі, які утворюють єдину цілісну систему спілкування.

Зазначено, що під час фасилітативної взаємодії початкове твердження великою мірою зумовлюється особистістю співрозмовника (як складової частини ситуації спілкування), його/її ставленням до співрозмовника, компетентністю у розв’язанні проблем, які обговорюються, партнерством партнерів, характером їх знайомства тощо. Особистість співрозмовника великою мірою впливає на ініціатора діалогу, сприяє моделюванню останнього в психофізіологічному сенсі, орієнтуючись, при цьому, на певну емоційну систему, що породжує «запуск» змістово-інтенційного рівня комунікації. Починаючи діалог, перший учасник (S.1) оцінює комунікативні можливості партнера по спілкуванню, орієнтується в оточенні і, на цій основі, створює свою власну програму дій, що великою мірою генерує мовлення, активізує мовленнєві наміри партнера з цієї теми. Другий співрозмовник (S.2), який сприйняв цей процес комунікації, аналізує її та відповідає, враховуючи особистість ініціатора діалогу та оточення, його власні наміри та мотиви.