ВПЛИВ ЕМОЦІЙНОГО СТАВЛЕННЯ В СІМ’Ї НА АДАПТИВНІ ВЗАЄМОСТОСУНКИ БАТЬКІВ ТА ДІТЕЙ СТАРШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

Анотація

У статті показано, що сім’я як cоціальна мікрогрупа створює для своїх членів такі передумови для емоційних проявів та задоволення емоційних потреб, які дозволяють людині відчувати свою приналежність до суспільства. Показано, що сім’я відрізняється від інших малих груп своїм різноманіттям, глибиною та тривалістю зв’язків, що об’єднують її членів. Саме ці особливості сім’ї роблять її незамінною у вихованні підростаючого покоління, тому що вони забезпечують тривалий, глибоко емоційний та багатосторонній вплив на формування особистості дитини.

Обґрунтовано, що переживання дитиною свого місця в сім’ї, її взаємодія з сім’єю в цілому та з окремими її членами пов’язане з міжособистісними відносинами, які склалися в сім’їх на цей час. Доведено, що аналіз взаємовідносин «сім’я – дитина» виражаються в оцінці наступних орієнтацій: міжособистісні аспекти сімейної взаємодії та характеристики спілкування її членів; важливість особистісних критеріїв (мотивів, потреб, структурних компонентів самосвідомості); встановлення позитивних та адаптивних взаємостосунків між членами сім’ї.

У сім’ї дитина накопичує неабиякий досвід міжособистісних адаптивних взаємостосунків. Правильно чи спотворено дитина сприймає міжособистісні адаптивні взаємостосунки великою мірою залежить від того, як батьки ставляться до дитини – уникають її, незадоволені нею, визнають її автономність, утискають її, наскільки доброзичливо ставляться щодо своєї дитини. Згодом діти осмислюють, наскільки вони є прийнятними для батьків, любимими та значущими тощо. Проведені нами дослідження свідчать про те, що організм і психіка дитини відчувають постійну потребу в позитивній емоційній підтримці з боку батьків. Характер емоцій великою мірою впливає на здоров’я дитини, визначає її життєвий тонус, ставлення до навколишнього світу. Вплив позитивних емоцій знижує збудження дитини, забезпечує нормальну роботу функціональних систем організму.

Доведено, що за умов досить тривалих впливів травмувального характеру у дитини неминуче виникають негативні емоції. Це ускладнює перебіг психічного розвитку дитини: ускладнює встановлення адаптивних міжособистісних зв’язків з оточуючими, перешкоджає опануванню нею нових адаптивних соціальних ролей, розвитку здатностей до спілкування та міжособистісної взаємодії.

Адаптивні сімейні взаємостосунки у сім’ї, ставлення до дитини з боку батьків можуть формувати позитивний погляд дитини на світ і самого себе. Отже, ті самі чинники, але з іншим психологічним змістом можуть фасилітувати низьку самоповагу дітей, недовіру до оточуючих. Отже, емоційне ставлення в сім’ї безпосередньо впливає на адаптивні взаємостосунки батьків та дітей старшого шкільного віку.