РОЗВИТОК ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ МАЙБУТНІХ ФІЛОЛОГІВ
DOI:
https://doi.org/10.35619/prap_rv.v1i22.374Ключові слова:
емоційний інтелект, майбутні філологи, професійна компетентність, емоції, емпатія, самомотиваціяАнотація
Статтю присвячено висвітленню теоретичних основ та особливостей трактування поняття «емоційний інтелект». Зокрема, зосереджено увагу на декількох представлених у класичній психологічній літературі моделях емоційного інтелекту: модель здібностей Дж. Мейєра, П. Селовея, Д. Карузо, модель Д. Гоулмана, модель Р. Бар-Она.
У межах даної розвідки було здійснено також емпіричне дослідження рівня розвитку емоційного інтелекту майбутніх філологів бакалаврського рівня вищої освіти Рівненського державного гуманітарного університету на основі тесту на емоційний інтелект Н. Холла. В результаті отриманих даних було зроблено висновок про те, що інтегративний рівень емоційного інтелекту майбутніх філологів бакалаврського рівня вищої освіти перебуває на досить низькому рівні. Вищенаведене вказує на потребу його розвитку в суспільстві загалом і в освітньому середовищі зокрема, оскільки сучасний світ диктує умови, в яких затребуваність висококваліфікованого спеціаліста на ринку праці сьогодні залежить не лише від його професійної кваліфікації, а й від уміння спілкуватися з людьми, приймати нестандартні рішення, вміння розв’язувати конфліктні ситуації або вміння їх запобігати, володіння критичним мисленням, здатністю адаптуватися до нових життєвих умов тощо. Тобто, високий рівень розвитку емоційного інтелекту сьогодні може забезпечити належну конкурентну спроможність спеціаліста та сприяє побудові успішної кар'єри в обраній сфері.
Актуальним та перспективним у цьому зв’язку є необхідність запровадження на державному рівні в навчальний процес (на всіх його щаблях) елементів навчання, які б сприяли розвитку емоційного інтелекту здобувачів освіти і, зокрема, філологічного напрямку.