КОМУНІКАТИВНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ОСОБИСТОСТІ: ДЕФІНІТИВНЕ ПОЛЕ ПРОБЛЕМИ У ПСИХОЛОГІЧНОМУ ДИСКУРСІ

Анотація

Стаття присвячена теоретичному аналізу проблеми комунікативної компетентності особистості як внутрішнього ресурсу ефективної комунікації. У ній окреслені концептуальні ідеї розуміння сутності понять «комунікативна компетентність», «комунікативна особистість», «комунікативний потенціал», «комунікативні здатності», «комунікативна толерантність», «соціальний інтелект». Проаналізована соціально-психологічна значущість компетентності у комунікації з урахуванням невизначеної ситуації сучасного українського буття в умовах військового конфлікту, бо в реаліях сьогодення кожна людина постає перед необхідністю вирішення складних завдань, а це  вимагає залучення всього діапазону індивідуально-психологічних ресурсів людини, одним з яких і є комунікативна компетентність.

Більшість дослідників цього феномену одностайні в тому, що комунікативна компетентність – це багатоаспектна, інтегративна, узагальнена властивість особистості, що містить у собі розвинуті комунікативні здатності, сформовані уміння, навички міжособистісного спілкування та інтегративні особистісні динамічні якості в їх комунікативному виявленні, тобто комунікативна компетентність зреалізується лише при розкритті комунікативного потенціалу особистості. У статті комунікативна компетентність розглядається у єдності мотиваційних, когнітивних та операційних компонентів, а також у ній представлено теоретико-методологічний огляд варіативних підходів до структури комунікативної компетентності в наукових працях української психологічної спільноти, визначені та схарактеризовані особливості активізації цього багатоаспектного явища, зосереджено увагу на суттєвих особистісних якостях комунікативної особистості, а саме комунікативній толерантності та соціальному інтелекті, які позиціонуються як чинники позитивної суб’єкт-суб’єктної взаємодії і є запорукою успіху у будь-якій ситуації комунікації