ПСИХОЛОГІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ВДОСКОНАЛЕННЯ УСНОЇ ПЕРЕКЛАДАЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ ФІЛОЛОГІЧНИХ ФАКУЛЬТЕТІВ

Анотація

Ми визначаємо усну перекладацьку діяльність як процес активного, цілеспрямованого, опосередкованого мовою та обумовленого ситуацією спілкування людей між собою з метою донесення як змісту, так і смислу. Перекладацька діяльність постає як здатність особистості до використання всіх фактів про мову. Поняття мовленнєвої діяльності у вченого відноситься до одночасного позначення і процесу, і результату використання мови, а також позначенню соціальних та індивідуальних умов цього використання.

Психолого-педагогічний науковий підхід визначає усну перекладацьку діяльність як форму активного ставлення суб’єкта діяльності (студента) до дійсності, спрямовану на досягнення чітко сформульованої цілі (опануванням усною іноземною мовою та технікою перекладу). Відповідно до цього визначення, в усній перекладацькій діяльності виокремлюють два компоненти: когнітивний та операціональний. До когнітивного компоненту усної перекладацької діяльності відносяться механізми внутрішнього оформлення (або аналітико-синтетичної фази) усної перекладацької діяльності. До операціонального компоненту – механізми, які реалізують  послідовність дій перекладача в межах фаз усної перекладацької діяльності. З огляду на активність суб’єктів перекладацької діяльності можна припустити, що до її структури має входити компонент, який виконуватиме функцію ініціації активності особистості. Так, в перекладацькій діяльності таким компонентом є комунікативна мотивація. Саме мотивація є тим механізмом усної перекладацької діяльності, що призводить у стан активності інші механізми, які безпосередньо реалізують саму перекладацьку діяльність.

Показано, що дослідження перекладацької діяльності не має зводитися лише до пізнання лінгвістичних закономірностей цього процeсу. Та й сам переклад не можна вважати перенесенням готового мисленнєвого змісту в ході різних змістових перетворень, тому що мовленнєва діяльність не є перетворенням суто готового змісту. Переклад не є процесом мовного перекодування, це – особливий вид психічної діяльності суб’єкта. Так, ми розглядаємо переклад як процес спеціальної заміни, при якому зберігається смисл та змінюються значення.Доведено, що у функціонально-динамічному плані усна перекладацька діяльність вміщує процеси слухання і говоріння. Визначення усного перекладу як діяльності значно ускладнює розуміння змісту даного процесу, виводячи його за межі лише говоріння та слухання. Так, усна перекладацька  діяльність є, на нашу думку, сукупністю мовленнєвих операцій та мовленнєвих дій з боку того, хто говорить і слухає, яка викликається певними потребами; в ній ставиться певна мета і вона здійснюється в конкретних умовах її реалізації.