ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ МІЖОСОБИСТІСНИХ СТОСУНКІВ У ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.35619/praprv.v1i18.292

Ключові слова:

міжособистісні стосунки, юнацький вік, самооцінка, індивідуалізація

Анотація

Стаття присвячена висвітленню проблеми міжособистісних стосунків в юнацькому віці, періоді переходу до дорослості, який вимагає від особистості чітко визначених життєвих орієнтирів, відповідальних виборів і вчинків. На основі теоретичного аналізу психологічних особливостей міжособистісних стосунків осіб юнацького віку, встановлюється що у цей віковий період спостерігаються важливі досягнення, викликані зміною соціальної ситуації на шляху особистості до соціальної зрілості, усвідомлення свого «Я» та вироблення «Я»-концепції.

Акцентується увага на неоднозначності розвитку міжособистісних стосунків в юнацькому віці, що супроводжується, з одного боку, збільшенням числа соціальних контактів з однолітками та дорослими, поглибленням інтимних стосунків дружби, любові, а з іншого – посиленням вимог до партнерів, підвищенням рівня вибірковості у стосунках та потребою в особистісному самовизначенні, самоствердженні і самовираженні.

Обґрунтовується думка про те, що від якості міжособистісних стосунків значною мірою залежить рівень самооцінки та особистісних досягнень у діяльності (передусім – у навчанні) осіб юнацького віку, встановлюються критерії ставлення до людей, орієнтири для оцінювання зовнішніх подій, визначаються подальші життєві перспективи.

Робиться висновок про те, що зважаючи на суперечливий розвиток міжособистісних стосунків в юнацькому віці та сучасні несприятливі умови їх реалізації, представники юнацтва потребують психологічної допомоги у розв’язанні суперечності між тенденціями до індивідуалізації та розширення кількості контактів.

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-06-01