ОСОБИСТІСНА СУВЕРЕННІСТЬ ЯК ПЕРЕДУМОВА ФОРМУВАННЯ САМОЦІННОСТІ В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.35619/praprv.v1i18.289

Ключові слова:

суверенність особистості, самоцінність, образ Я, самооцінка, саморозвиток

Анотація

Стаття присвячена дослідженню формуванню самоцінності та психологічної суверенності особистості в юнацькому віці людина, як самостійне психологічне та фізіологічне утворення, хоч і формується під впливом безлічі факторів, але, в певному сенсі, є незалежною одиницею, а саме в юнацькому віці, коли завершується повноцінне становлення самоідентифікації людини і тоді особистісна суверенність набуває надзвичайно важливого значення. Відповідно, у людини на основі набуття особистісної суверенності формується і самоцінність, що являє собою психосоціальний духовно-моральний феномен. Cуверенність розвивається в онтогенезі через якісні зміни особистісних меж, пов’язаних з аспектами фізичного, соціального і психологічного благополуччя. Психологічна суверенність особистості тісно пов’язана із психологічним простором. Психологічний простір включає комплекс фізичних, соціальних і суто психологічних явищ, з якими представляють людину: територія, предмети, установки. Він стає визначальним для суб'єкта, коли набуває особистісного сенсу, і тому межі психологічного простору представлені фізичними і психологічними характеристиками особистості. Самоцінність особистості проявляється у сукупності чуттєво-мисленнєвої ресурсності особистості та визначає її психологічну спроможність протистояти зовнішнім негативним впливам. Поняття «психологічного простору» особистості характеризує її соціальний та внутрішній світ, досягнення, цілі, принципи та стратегію життя. Суверенність психологічного простору особистості сприяє її відокремленню від інших людей, а також є передумовою для формування в неї індивідуального стилю. Сформованість особистісної суверенності та самоцінності в юнацькому віці створює передумови для планування та самоорганізації Якщо людина в юнацькому віці не досягає психологічної суверенності і, відповідно, самоцінності вона стає схильною до залежності, зокрема, психологічної. З’ясовано, що сензитивним періодом для розвитку компонентів самоцінності, а також суверенності особистості є юнацький вік та рання дорослість у зв’язку з актуальними завданнями життєвого розвитку, психічними новоутвореннями та формуванням ідентичності.

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-06-01