СТАВЛЕННЯ ДО СТАРОСТІ ОСІБ СТАРШОГО ВІКОВОГО ПЕРІОДУ: КРОСКУЛЬТУРНИЙ АСПЕКТ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.35619/praprv.v1i17.246

Ключові слова:

старість, старіння, ставлення до старості, прийняття старості, культура старіння, кроскультурність

Анотація

Стаття присвячена аналізу кроскультурних вимірів феноменології старіння у сучасному соціокультурному просторі. Автор наголошує, що в умовах демографічного старіння людства старість варто сприймати не як період доживання, а як продуктивну стадію повноцінного життєтворення.

Метою даної розвідки було обрано вивчення кроскультурних особливостей ставлення людей похилого віку до процесу старіння. Вибірка була представлена 127 респондентами поважного віку (від 60 до 90 років), котрі проживають у країнах із різним рівнем соціокультурної та економічної захищеності старіння (в Україні, США, Швейцарії). Контент-аналіз отриманих наративів дозволив виокремити в уявленні респондентів три базових маркери образу старості: фізіологічний, соціокультурний та психологічний, що досить повно відображують змістову сутність концепту старості. На підставі аналізу емпіричного матеріалу автором доведено, що уявлення про старість і культуру старіння респондентів в Україні базується передусім на проблемах майнового забезпечення і поліморбідності, і забарвлене песимістичним ставленням до даного вікового періоду, на відміну від представників спільноти США і Швейцарії.

Статистично підтверджено, що основні предиктори старості у сприйманні осіб похилого віку фіксовані у сегменті соціокультурних маркерів, який в цілому обумовлює варіативні стратегії старіння. Узагальнення результатів теоретико-емпіричного аналізу психологічних особливостей ставлення  до старості осіб старшого віку дозволило констатувати, що конструктивність стратегій старіння і ставлення до старості у суспільстві залежить не стільки від геронтологічних змін організму й усталених стереотипів щодо старіння, скільки від рівня соціально-економічного розвитку конкретного соціуму та морального здоров’я суспільства, яке несе відповідальність за комфортність життя й соціокультурну, психічну захищеність суб’єктів інволюційного розвитку. Доведено, що суб’єктивне ставлення людей старшого віку до старості, прийняття ними власного старіння визначає полярні площини самосприймання і самовираження у період пізнього віку, детермінує здатність до продовження особистісного удосконалення у вимірах успішного старіння. Констатовано, що актуалізація ідеї позитивного старіння у світогляді людини старшого віку модифікує доступні зразки старості, наслідуючи які особа здійснює вибір дій, орієнтованих на успішне старіння і підвищення ступеня задоволення життям.

Отримані результати доповнюють представлені науковою спільнотою матеріали щодо кросскультурних тенденцій у ставленні людей похилого віку до  феноменології старості.

 

 

 

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-12-30