ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЕКОЛОГІЧНОЇ СВІДОМОСТІ ОСОБИСТОСТІ: АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ СУЧАСНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ
DOI:
https://doi.org/10.35619/prap_rv.vi25.467Ключові слова:
екологічна свідомість, екологічні знання, ставлення людини до навколишнього світу, природнє середовищеАнотація
В статті презентовано наше розуміння екологічної свідомості як сукупності поглядів, теорій і емоцій, що відображують проблеми взаємостосунків людини (суспільства) і природного середовища в плані оптимального їх розв’язання. При цьому активна за формою прояву екологічна свідомість охоплює як розумову, так і емоційну сфери психіки людини, якщо наукові аргументи активізують свідомість даного суб’єкта і будуть сприйняті ним як особисте переконання у необхідності змінити своє ставлення до навколишнього середовища з огляду на набуті екологічні знання.
Показано, що у контексті вивчення теоретичних засад проблеми ми вважаємо найбільш загальним визначенням екологічної свідомості як сформованої у вигляді понятійного апарату системи ставлення людини до її зв’язків із зовнішнім світом, до суб’єктних можливостей і наслідків змін цих зв’язків в інтересах людини або людства в цілому. Ми також наголошуємо на доцільності нагального розповсюдження існуючих концепцій і уявлень, які мають соціальну природу, на явища, об’єкти природи та на їх взаємозв’язки з людиною. Ця система взаємостосунків, на нашу думку, передбачає їх активний динамічний характер. Визначено, що це формулювання екологічної свідомості за своєю суттю є дуже близьким до визначення екологічного світогляду. Саме як один із базових елементів такого світогляду ми і розглядаємо екологічну свідомість.
Під екологічною свідомістю ми розуміємо сукупність екологічних уявлень людини, існуючого ставлення до природи, а також відповідних стратегій і технологій взаємодії з нею. Ми визначаємо три основні канали формування суб’єктивного ставлення індивіда до природи: 1) перцептивний – в процесі побудови перцептивного образу; 2) когнітивний – на основі переробки інформації, яку отримує реципієнт; 3) практичний – під час безпосередньої практичної взаємодії суб’єктів між собою та об’єктами оточуючої дійсності. Головна роль в процесі формування ставлення до природи, на думку авторів, належить так званим психологічним релізам – специфічним стимулам, пов’язаним з даним природним об’єктом. Природними психологічними релізами є візуальні, аудіальні, тактильні, нюхово-смакові й поведінкові або вітальні тощо. Результатом обробки візуальних, аудіальних, тактильних, нюхово-смакових релізів є емоційне ставлення до відчуттів, а поведінкових – порівняння себе з іншою людиною та емоційна оцінка, яка виникає на цій основі. При цьому результатом дії механізмів перцептивного каналу є потяг людини до зміни природних об’єктів.
Екологічна свідомість, на нашу думку, є найвищою формою відображення реальної екологічної ситуації, яка відповідає за цілісне бачення екологічних проблем, усвідомлення єдності людей та середовища, розуміння наявності внутрішнього “саморегулятора” екологічно цивілізованої поведінки, відчуття відповідальності, здоровий спосіб життя, активну природоохоронну діяльність, що, в свою чергу, великою мірою зумовлюються ставленням людини до оточуючого світу.