ПЕРЕКЛАДАЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ПРЕДИКТОР ФОРМУВАННЯ УНІКАЛЬНОГО ЗА СВОЄЮ СТРУКТУРОЮ ТА ХАРАКТЕРИСТИКАМИ ОБРАЗУ СВІТУ ПЕРЕКЛАДАЧА

Анотація

Визначено, що у структурі перекладацької діяльності поєднуються метакогнітивні, рефлексивні та ціннісно-смислові аспекти, без яких, на нашу думку, адекватна перекладацька діяльність та досягнення високих результатів у професійній діяльності є неможливими. Слід звернути увагу й на те, що метарефлексивний аспект перекладацької діяльності є відображенням метакогнітивного шару, що безпосередньо пов’язаний зі значеннями та смислами, які народжуються завдяки функціонуванню метакогнітивного аспекту перекладацької діяльності. Виражені у перекладених текстах значення і смисли містять у своїй експлікації як різні образи, так й операційні, і суто предметні значення, і навіть добре осмислені і предметні дії, які перекладач вже осмислив раніше. Слід також брати до уваги будь-який зміст, який також актуалізує різні властивості, що заповнюють собою просторові лакуни у свідомості фахівців з перекладу. Смислові фрейми, які утворилися в перекладацькій діяльності, створюють нові щільні утворення, якими є образ, дія, значення, від яких великою мірою залежить результат перекладацької діяльності. Сенси та значення також безпосередньо пов’язані з усіма компонентами структури перекладацької свідомості, а найбільш очевидні взаємовпливи між ними існують та відображуються у рефлексивному аспектові перекладацької свідомості. Ми вважаємо, метарефлексивний аспект перекладацької діяльності є провідним для формування образу світу перекладача. Доведено, що:

• ґрунтуючись на принципах загальнопсихологічної теорії діяльності ми встановили, що особливістю перекладацької діяльності фахівця полягає в тому, що вона є складноорганізованою, її утворюють кілька взаємопов'язаних між собою видів, що мають спільні ознаки та подібні функціональні особливості; • окремі конкретні види діяльності розрізняються за формою, способами реалізації, тимчасовими та просторовими характеристиками, функціональною спрямованістю;
• визначено два базових підходи щодо дослідження генези професійної діяльності перекладача: перший полягає у вивченні послідовної зміни щільно пов’язаних, поступальних етапів розвитку, які вирізняються безперервним плином та рухом. Цей підхід ми назвали структурним, адже він має суто структурні характеристики, які за своєю змістовою суттю вирізняють саме структурний підхід до визначення перекладацької діяльності.

Другий підхід – діяльнісний – заснований на припущенні про те, що генезис перекладацької діяльності детермінується чітким окресленням її предмету, який починається з процесу його осмислення та опанування структурою освітньо-професійної діяльності; ідеальна модель професійної діяльності майбутнього перекладача та перекладацька практика розглядаються нами як регулювальний етап підготовки здобувачів освіти до виконання професійної діяльності.