ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДЕЗАДАПТИВНИХ ВЗАЄМОСТОСУНКІВ МАТЕРІ І ДИТИНИ В СІМ’Ї ПІСЛЯ РОЗЛУЧЕННЯ: ПИТАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО КОНСУЛЬТУВАННЯ ТА ПСИХОКОРЕКЦІЇ

Анотація

В статті описано чотири послідовні стадії розвитку дезадаптивних взаємостосунків матері і дитини в сімʼї після розлучення: 1) первинне, але досить-таки суттєве зростання напруги, що стимулює звичні способи вирішення проблем; 2) подальше зростання напруги в умовах, коли ці способи для розвитку адаптивних взаємостосунків матері і дитини в сімʼї після розлучення виявляються безрезультатними, марними; 3) ще більше збільшення напруги, що вимагає мобілізації зовнішніх та внутрішніх джерел для розвитку адаптивних взаємостосунків матері і дитини в сімʼї після розлучення; 4) якщо все виявляється марним, настає четверта стадія, що характеризується підвищенням рівню тривоги та депресії, почуттями безпорадності та безнадійності, дезорганізацією особистості.

Зазначено, що з метою виокремлення психологічних умов розвитку адаптивних взаємостосунків матері і дитини в сімʼї після розлучення та найбільшою мірою позитивного вирішення проблеми соціалізації дитини з неповної сім’ї, адаптації цієї дитини в цілому до суспільного життя, в сім’ї, в якій батьки зовсім нещодавно пережили розлучення, є, на наш погляд, можливим за умов планування, здійснення та імплементації комплексу консультативних та психокорекційних заходів, спрямованих на: найбільш раннє виявлення проблем психологічного плану у даної дитини, постановка дитини з неповної сім’ї на облік, якщо дана дитина цього потребуватиме; визначення причин психологічного неблагополуччя у дитини з неповної сім’ї; здійснення інформаційної психологічної допомоги дитині з неповної сім’ї; організація профілактики невідповідних шляхів виховання дитини з неповної сім’ї у так званій «соціально спрямованій групі ризику»; за умов психологічно спрямованої координаційно-організаційної допомоги дитині з неповної сім’ї з боку і психолога, і соціального педагога, на підставі психологічно зумовленого алгоритму, складеного спеціально для роботи з неповними сім’ями. Психологічна робота з дитиною має бути організована в умовах навчання дитини в закладі середньої освіти, тобто в школі, де було запропоновано програму «Соціально-психологічна допомога дітям із неповних сімей», показано шляхи її апробації та імплементації з урахуванням того, що в основі виникнення соціального неблагополуччя знаходяться суттєві порушення у сімейній взаємодії у системі «Мати – Дитина».

Визначено цілі програми «Соціально-психологічна допомога дітям із неповних сімей»: створення позитивних психологічних умов для успішної соціалізації дитини з неповної сім’ї, що реалізовувалася нами через систему психологічних завдань і задач, таких як: раннє виявлення неповних сімей, тобто їхнє виявлення психологом одразу після розлучення батьків, виявлення до того часу, поки у дитини ще не виникли серйозні психічні травмуючі стани; здійснення інформаційної та просвітницької допомоги неповній сім’ї, тобто і матері, і дитині, шляхом їхнього включення до штучно створеної психологом «соціально спрямованої групи ризику»; надання психологічної допомоги, спрямованої на великою мірою успішну соціалізацію дитини з неповної сім’ї; за можливістю здійснення роботи психолога зі зниження кількості неповних сімей, тобто сімей, в яких дитина виховується лише матір’ю.