ЗМІСТ ДОМІНУВАЛЬНИХ ТЕОРІЙ ТВОРЧОСТІ: ДО ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ПСИХОЛОГІЇ ТВОРЧОСТІ В РАЦІОГУМАНІСТИЧНІЙ ПАРАДИГМІ

Анотація

В статті окреслено основні положення абстрактно-аналітичної теорії творчості, висвітлено роль інтелектуальної активності, сензитивності, біполярності для створення структурно-рівневої моделі творчого процесу. Описати сутність творчості з точки зору теорії розв’язання задач. Зазначено, що теорія розв’язання винахідливих задач виникла як альтернатива «Методу спроб та помилок» в психології творчості, де основний акцент робиться на неусвідомлених особистістю процесах (інсайт, осяяння, що ніяким чином не нівелює ефективність системи евристичних технологій (метод мозкового штурму, синектика, морфологічний аналіз).

          Окреслено особливості інтелектуально-духовної теорії становлення творчої особистості, яка визнає виключність і вродженість творчих здібностей. Обґрунтовано основні характеристики гештальтпсихологічної теорії дослідження проблеми творчості та творчого мислення особистості. Зазначено, що в контексті досліджень гештальтпсихології психологами було введено до наукового обігу такі поняття, як «проблемна ситуація», «інсайт», «продуктивне мислення», «центрована структура», «перецентрування».

          Описано характерологічні особливості психоаналітичної та когнітивної теорій творчості (остання виникла в контексті теорії теоретичних конструктів). Зазначено, що в основі теоретичних фреймів покладено гуманістичну за своєю суттю точку зору на людину як на вченого, теоретика, дослідника, який досить активно інтерпретує світ, обробляє інформацію, прогнозує, ефективно та, разом з тим, творчо взаємодіє зі світом. Особистість, таким чином, є своєрідною унікальною системою суб’єктивних за своїм змістом конструктів, яку індивід використовує для інтерпретації свого життєвого досвіду, творення власної моделі світу.

          Окреслено проблему творчості в гуманістичній психологічній теорії. Зазначено, що дана теорія дозволяє розглядати творчість в контексті всієї життєдіяльності людини як спосіб її життя (а не тільки як спосіб розв’язання конкретних завдань), як можливість свободи вибору. Наголошено, що Людина, в свою чергу, постає активним творцем власного життя.