ПАРАДИГМА ДІАЛОГІЧНОЇ ВЗАЄМОДІЇ ЯК ШЛЯХ ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ МАЙБУТНЬОГО ПЕРЕКЛАДАЧА

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.35619/praprv.v1i16.214

Ключові слова:

діалогічна взаємодія, професійний розвиток, творча професійна діяльність, професійні наміри, професійна компетентність, творчий досвід

Анотація

В статті показано, що професійне становлення особистості відбувається шляхом якісних змін, що фасилітують виникнення зовсім нового рівня її цілісності. Останнє передбачає якісну зміну характеристик особистості, перетворення вже сформованих, досить сталих настановлень, ціннісних орієнтацій, мотивів поведінки під впливом постійно змінюваних суспільних відносин. Також професійний розвиток особистості здійснюється в результаті перебудови її спрямованості. Разом з цим, професійна спрямованість особистості є результатом суперечливого поєднання соціалізації, тобто опанування людиною соціально значущим досвідом і культурою, та індивідуалізації (процесу розвитку інтелекту, волі, естетичного смаку, творчих здібностей індивіда тощо). В процесі професійного становлення особистості відбувається і становлення її цілісності. Ця цілісність полягає у: 1) підпорядкуванні всіх елементів структури особистості її спрямованості, яка забезпечує безперервність, наступність та поступальність всіх періодів її розвитку; 2) набутті необхідних професійно значущих якостей, властивостей та характеристик. Доведено, що великою мірою значущі особливості професійного становлення виявляються в процесі знаходження людиною індивідуальних способів виконання професійної діяльності, що супроводжується формуванням у індивіда особистісно значущого (в тому числі – творчого досвіду), професійної самосвідомості, системи професійних мотивів, особистісних смислів, значень і цілей. Аналіз наукових публікацій, в яких так чи інакше розглядається проблема професійного становлення, свідчить про єдність думок дослідників стосовно того, що професійне становлення є динамічним процесом перетворення (чи перебудови) особистісних і професійних якостей, який характеризується самовизначенням, самовдосконаленням, самоосвітою, самоактуалізацією, самореалізацією та власне формуванням своєї самосвідомості. Таким чином, професійне становлення можна розглядати як досить тривалий у часі процес оволодіння професією.

Отже, процес професійного становлення може бути представленим двома способами: за схемою процесуального відтворення (як тимчасова послідовність ступенів, періодів, стадій) і за структурою професійної діяльності (як сукупність способів і засобів виконання професійної діяльності, коли їхнє дотримання має не тимчасову, а цільову детермінацію). Під професійним становленням ми розуміємо формування професійної компетентності як процес оволодіння засобами розв’язання професійних задач та завдань, а також опанування моделями прийняття професійно значущих рішень. Виокремлено основні стадії професійного становлення фахівця: підготовча (довузівська) стадія, пов’язана суто з вибором професії; початкова (вузівська) стадія, під час якої формуються професійно важливі уміння, характеристики та властивості особистості; основна (післявузівська) стадія як період розвитку особистісних якостей людини, що фасилітують її повну самореалізацію в професійній діяльності. Саме на цьому етапі відбувається становлення особистості професіонала. Зазначено, що професійне становлення особистості є цілісним процесом, який динамічно розгортається в часі та просторі, триває від формування професійних намірів до повної реалізації себе у творчій професійній діяльності, основною суперечністю якої є протиріччя між сформованими властивостями особистості і об’єктивними вимогами провідної діяльності, значення якої полягає в тому, що вона має зумовлювати подальший особистісний розвиток. Реалізуючи себе в провідній діяльності, особистість поступово змінюється, що призводить до перебудови мотивів своєї провідної діяльності, до формування нових властивостей, якостей та характеристик людини, які є надзвичайно важливими та значущими для здійснення професійної діяльності.

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-07-01