ЗРІЛІСТЬ ОСОБИСТОСТІ ЯК ІНТЕГРАЛЬНА ЗДІБНІСТЬ : ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.35619/praprv.v1i16.204

Ключові слова:

особистісна зрілість, особистість з вадами здоров’я,, свідома поведінка, індивідуальний стиль діяльності

Анотація

У статті обґрунтовується розуміння феномену особистісної зрілості як інтегральної здібності, яка забезпечує особистості можливість реалізовувати вибір напрямів і способів здійснення власної активності відповідно до об’єктивних умов на основі суб’єктивних критеріїв. Наводяться висновки теоретико-логічного аналізу наукових підходів щодо сутності та психологічної природи феномену особистісної зрілості: з’ясовано концептуальну різноплановість та відсутність однозначного трактування. Представлено авторське розуміння сутності зрілості особистості як інтегральної властивості, що зумовлює її здатність здійснювати вибір змісту і способів активності відповідно до об’єктивних вимог ситуації на основі власних суб’єктивних критеріїв. Це виявляється у здатності особистості до мотивованої саморегуляції ефективної поведінки, збереження самоідентичності, забезпечення особистісного потенціалу, організації умов життя та реалізації особистісного зростання.

Визначено психологічний механізм формування особистісної зрілості через закріплення в індивіді системи здібностей, що функціонують у певній діяльності, яка забезпечує оволодіння предметами матеріальної і духовної культури, в яких втілено людські здібності. Здійснено теоретико-методологічний аналіз категорії здібності з точки зору діалектики загального, особливого та одиничного у проявах психічного. Визначено психологічну природу особистісної зрілості в широкому науково-теоретичному сенсі (на рівні загального), її специфічні характеристики в контексті актуальних ситуацій життєдіяльності (на рівні особливого) та закономірності формування індивідуальної конфігурації в межах психологічного простору особистості (на рівні одиничного).

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-07-01