ЯВИЩЕ САМОТНОСТІ ЯК ПРОЯВ СОЦІАЛЬНОГО НЕПРИЙНЯТТЯ

Автор(и)

  • Мирослава Лазарець здобувач освітнього рівня «магістр» психолого-природничого факультету, Рівненського державного гуманітарного університету

DOI:

https://doi.org/10.35619/praprv.v1i15.191

Ключові слова:

індивідуальна самотність, соціальна самотність, соціальні відносини, самотність, неприйняття, соціальна ізоляція

Анотація

У статті автор здійснює спробу розкрити особливості самотності як прояву соціального неприйняття. Особливу увагу приділено аналізові феномену самотності, який має давню історію і супроводжує людство на кожному етапі його існування. Стаття присвячена критеріям аналізу природі самотності, яка поділяється на два основні наукові підходи, які розглядають цю категорію як індивідуальне та соціальне явище. Самотність як індивідуальне явище сприяє самовдосконаленню особистості шляхом втечі від реальності. Представлено різні сучасні класифікації соціального самотності, розроблені як вітчизняними, так і зарубіжними авторами. За Вайсом, засновник інтеракціоністського підходу у дослідженні феномену «самотності», який вводить такі поняття, як "емоційна самотність" та "соціальна самотність". У його працях дане явище трактується як "стан, викликаний відсутністю близької інтимної прихильності". За Садлером, які представлені у нерозривному зв’язку: космічний; культурний; соціальний; міжособистісний. За І. С. Коном, який пропонує таку класифікацію самотності:тимчасове почуття самотності та супутній пригнічений настрій; ситуативна самотність, яка залежить від життєвих обставин; хронічна. Увага акцентується на причинах, особливостях соціального самотності за Боумен, який висунув три причини збільшення самотності в сучасному світі:ослаблення зв’язків у первинній групі;підвищена мобільність сім'ї;підвищена соціальна мобільність. Та проаналізовано заступні класифікації причин самотності за Дерлега та Маргулісом, Вайсом, Шагівалєєвой. Зроблено висновки в системі вивчення самотності як прояву неприйняття, що дане явища провокує самотність індивіда або самоізоляцію, цей процес є невід’ємним елементом проходження соціалізації індивіда при соціальній взаємодії та процесах життєдіяльності групи. Подальший розгляд цієї проблеми вбачаємо в більш розгорнутому вивченні основних функціональних впливів соціального неприйняття, що виникають при загрозі приналежності, неоднозначності, невизначеності ситуацій і відмови у взаєминах; дослідженні взаємозалежності неприйняття та соціальної самотності.

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-01-02