ВИКОРИСТАННЯ ІГРАШКИ ЯК ТРАНСФЕРНОГО ОБЄКТУ В ФОРМУВАННІ РЕЗИЛЬЄНТНОСТІ У ДІТЕЙ
DOI:
https://doi.org/10.35619/praprv.v1i19.318Ключові слова:
воєнна інтервенція, терапевтична кімната, терапевтична іграшка, формування резильєнтностіАнотація
Стаття присвячена визначенню кімнати терапії іграшкою, як методу формування резильєнтності у дітей. У ній особливу увагу приділено аналізу й опису особливостей механізмів роботи надання психологічної допомоги в ситуації перебування у активній фазі військової агресії.
Здійснено аналіз використання іграшок під час супроводу внутрішньо переміщених осіб та використання терапевтичної іграшки або простору кімнати терапії іграшкою з дітьми, які перебувають у ситуації війни. У цьому контексті зазначено, що метод є особливою формою психотерапії і може бути ефективною для допомоги дітям у подоланні емоційних та психологічних проблем, а також відігравати роль профілактичного впливу, як методу формування резильєнтності.
Проаналізовано особливості методу «Кімната терапії іграшкою» як способу швидкої допомоги в ситуації травматизації, а також депресивних проявах, тривожних розладах, посттравматичних стресових розладах і фізичній чи емоційній травмі дитини, внутрішньо переміщених осіб, адаптації до школи та подолання наслідків перебування у інших стресових ситуація життя. Визначено, що психологічний ефект спостерігається у осіб, оскільки терапевтична іграшка – це структурована форма сприйняття навколишньої дійсності, спрямована на зняття напруги та тривоги, що виникають внаслідок травматичних подій дитинства. А також, що ігрова взаємодія, дає можливість, висловили свої почуття та страхи щодо ситуації воєнної агресії.
Розкрито метод використання іграшки як трансферного об’єкту для формування резильєнтності для дітей, яка передбачає впровадження дитини в колектив, за допомогою наступних стадій: включення індивіда в середовище, не створюючи когнітивного навантаження; забезпечення індивідуально ритму особистості, в процесі психологічної адаптації; можливість вираження почуттів і афективних відповідей, на пережиті події в потенційно безпечному просторі; забезпечення усвідомлення життєвих процесів, які переживає дитина, за допомогою ігрової діяльності; розвиток нових сценаріїв взаємодії з фрустраційними станами і ситуаціями, спираючись на пережитий досвід.
Подальший розгляд цієї проблеми вбачаємо у вивченні поведінкових стратегій поведінки дитини, в при постійній періодичній взаємодії з кімнатою іграшок, та здійснення лонгітюдного спостереження за особистісними змінами дитини.