ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ АКТУАЛІЗАЦІЇ ДИСКУРСУ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.35619/praprv.v1i18.294

Ключові слова:

психологічні чинники актуалізації дискурсу, психолінгвістична пресупозиція, психолінгвістичні семантичні пресупозиції, прагматична та психолінгвістично маркована пресупозиція

Анотація

 В статті було виокремлено психолінгвістичні чинники актуалізації дискурсу. Такими чинниками є, в першу чергу, актуалізація психолінгвістичної пресупозиції в процесі комунікації або квазі-комунікації, або розуміння особистістю текстового матеріалу, на нашу думку, є особливим різновидом логічного опанування інформацією, когнітивної експлікації фреймів за допомогою актуалізації спільного фонду знань учасників спілкування про світ, його організацію, місце людини в ньому тощо. Визначено, що психолінгвістична пресупозиція у випадку здійснення людиною комунікації або квазі-комунікації в середовищі характеризується спільним досвідом, спільним тезаурусом, актуалізацією спільних попередніх відомостей про певне явище, подію, стан речей тощо, якими володіють комуніканти. Завдяки психолінгвістичній пресупозиції дискурс створює ніби зону перетину когнітивних просторів учасників комунікації, яка звужується або розширюється у комунікативному або квазі-комунікативному процесі.

          Зазначено, що в комунікативному просторі психолінгвістичні пресупозиції когнітивно передують висловленню. Існування усіх можливих пресупозицій особистості формують її світогляд, уможливлюють більш широкий комунікативний простір. Відсутність спільних пресупозицій унеможливлює взаєморозуміння людей, значно ускладнює їх спілкування. При цьому, навпаки, носії спільних пресупозицій без будь-яких ускладнень розуміють інформацію, яка для представників іншої лінгвокультури може здаватися абсолютно «непрозорою».

          Доведено, що, психолінгвістична пресупозиція в комунікативному або квазі-комунікативному просторі є імпліцитним компонентом смислу повідомлення (висловлення), який є реальним, тому дане повідомлення (висловлення) загалом не може сприйматися як семантично аномальне або недоречне у певному просторі комунікації або квазі-комунікації.

          Визначено, що в комунікативному просторі нерідко мають місце психолінгвістичні семантичні пресупозиції, які ми аналізуємо як певний семантичний компонент повідомлення (висловлення, судження), неістинність якого в певній конкретній ситуації перетворює повідомлення на аномальне або недоречне.

          Доведено, що у просторі комунікації або квазі-комунікації нерідко домінувальною є прагматична, психолінгвістично маркована пресупозиція, що є компонентом повідомлення, мовленнєвого жанру, дискурсу (тексту), яка безпосередньо пов’язана із суб’єктивними чинниками спілкування (орієнтацією в ситуаціях комунікації або квазі-комунікації, актуалізацією соціальних, когнітивних, гендерних тощо характеристиках учасників комунікативного акту), відсутність або незнання якого перетворює повідомлення, мовленнєвий жанр, дискурс (текст), комунікацію загалом у недоречні – нещирі, неприродні, провокаційні, такі, що не відповідають умовам їх успішності тощо.

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-06-01