ПРАКТИКИ БАТЬКІВСТВА І «НЕ-БАТЬКІВСТВА»: РЕАЛІЇ ПОСТМОДЕРНОЇ СОЦІАЛЬНОСТІ
DOI:
https://doi.org/10.35619/prap_rv.vi12.80Ключові слова:
аксіологічний смисл, ідентичність, репродуктивність, сексуальність, спорідненість, партнерство, дискурсАнотація
У статті розглядається зміст батьківства як практики і як ідентичності. Зазначено, що цінності сім’ї, шлюбу, батьківства із обов’язкових і непорушних у реальних життєвих ситуаціях обертаються на прагматичні і персоналізуються в практиках дистантної сім’ї, кар’єрного шлюбу, шлюбу вихідного дня, чайлдфрі, ін. Зауважується на тому, що аксіологічний смисл практик шлюбно-сімейного партнерства позначається на структурі і смислах практик батьківства.
Відмічено, що в соціальній реальності репродуктивність і батьківство вже не є рядоположними поняттями – між ними втрачається стабільний зв’язок і значення абсолютних цінностей. Розриви: батьківство – репродуктивність, репродуктивність – сексуальність, репродуктивність – спорідненість виявляються соціально-психологічним наслідком змін практик шлюбно-сімейного партнерства та батьківства. Це призводить до того, що батьківство як соціокультурний феномен, пов'язаний із природною потребою продовження роду, в позаінституціональному дискурсі стає «поліконтекстуальним».